Vernadsky National Library of Ukraine

Давно хотіла потрапити в бібліотеки, щоб прочитати одну книгу. Одного разу приїхала, мене не впустили, бо немає світла і заходити неможна. Приїхала повторно. На вході сказали оформити читацький квиток, заповнити анкету і сфотографували для видачі пластикового квитка. Потім почалось найцікавіше. Книгу довелось чекати 50 хвилин, при цьому весь персонал бібліотеки, а це жіночки 60-65+ років, не зацікавлені в тому, щоб тобі допомогти. При виході сталось ще неприємніше, якогось дива треба показувати свої особисті речі, бо звісно, ти ж прийшов у бібліотеку вкрасти щось, а не почитати. На слова, що це принизливо, реакції нуль. «Жінка-поліцейська» веде себе зухвало, грубо та зверхньо, жодних аргументів навіщо оглядати речі не надала, так треба. При проханні анулювати читацький квиток запропонували сходити на інший філіал, хоча відразу сказала, що бажання приходити до них більше немає. Цікава ситуація виходить, бібліотекарі кажуть, що зараз ніхто не ходить в бібліотеки та молодь не цікавиться книжками. Так може час почати з аналізу своєї поведінки та не відчужувати хоча б тих людей, які до вас звертаються

Монументальное знаковое строение советской эпохи. Поражает своим масштабом и уникальной архитектурой тех времён. При более близким рассмотрении можно заметить, что здание подвержено разрушениям и требует косметического ремонта. Библиотека интересна с точки зрения местной достопримечательности и как хранилище уникальных исторических и научных документов.

Книжковий і журнальний фонд найбільший в Україні. Джерельну базу можна оцінити і у 5-ть зірок (хоча трапляється, що найнеобхіднішої для Вас книги і немає), але стан приміщень і їх обслуговування просто жахливе - тут і 3 зірки буде забагато. Із плюсів: -великі джерельні фонди (книжкові, журнальні, газетні видання + дисертаційний фонд); -безкоштовний Wi-Fi; -безкоштовна парковка; -постійнодіючі виставки на різні теми, де представлені і найновіші видання; -електронний каталог бібліотеки у вільному доступі в мережі Інтернет; -доступи в електронному форматі до фондів інших бібліотек; -дозволяється фотографувати літературу (платна послуга). Застереження: у холодну пору року, йдучи до бібліотеки, вдягайтеся дуже тепло, оскільки температурний режим явно не відповідає комфортним умовам. Не дозволяється заносити до залів бібліотеки великогабаритні сумки, будьте готові, що, на розсуд охоронниці при вході, доведеться залишити вашу зручну сумочку, де все під рукою, у роздягальні.

Гамно. Чтобы попасть в библиотеку, надо заполнить какое-то заявление для «ознакомительного посещения» либо завести себе карту за 70 или 100 грн. Был дождь и мы хотели оставить свои зонтики в гардеробной (обычное пространство с вешалками), на что услышали мерзкое «у нас нельзя вообще-то!» и на наши просьбы нас, мягко говоря, послали. При том, что эта «гардеробная» была на 98% пустой. ФОТОГРАФИРОВАТЬ КАТЕГОРИЧЕСКИ ЗАПРЕЩЕНО - пережиток прошлого, казалось бы, но нет) При входе именно в библиотеку надо отдать талон какой-то женщине-полицейскому и она ультрабыдло. Просто с вокзала какую-то буйную тетку взяли- такое ощущение. Грубая, неприятная. Весь персонал (99%) хамит, злиться, грубит и не ставит вас в какие-то либо рамки. И тут уже никакая библиотека не интересна, когда на тебя смотрят, говорят так, будто ты - ничего. Совок, чего уж скрывать...

Чудове місце з величезним каталогом літератури. Дуже шкода, що національну бібліотеку з багаторічною історією не фінансують - комп‘ютери 2004го року, ковролін з 1980х, ввечері в коридорах не включають світло для економіі. Якщо бібліотеку реставрувати та оновити оснащення - це може бути одним з найкращих місць як для киян, так і туристів

Хватило одного раза.... На Владимирской как-то все нормально прошло. А на Голосеевской... Мало того что нахамило (грубо отвечало) существо из охраны, при чем дважды. На мои замечания, чтобы говорило вежливее не реагировало. Удивительно как можно такое встретить в библиотеке, да и ещё от работника... Так ещё и адекватно что-то найти или узнать у персонала, просто не реально. Не охота мне добровольно сюда ещё раз идти... Особенно если добраться с другого конца города. Просто зря потраченное время и деньги на дорогу...

Крута бібліотека в стилі радянського архітектурного модернізму. Рекомендую відвідати чарівне місце.

Монументальне місце, але дуже помітно що фінансування катастрофічно не вистачає. Всередині експозиція "назад в СРСР" Зовні теж ці фонтани не працюють(а вони ще мають неабияке практичне значення, адже біля архівних будівель НЕОБХІДНІ відкриті водні резервуари, які допомагають підтримувати вологість) Величезний простір і мінусом є відсутність допоміжної координації в коридорах.

Бібліотека імені Вернадського - це те місце де ти відчуваєш величність знать і необхідність книги в нашому житті!

На деньги, которые они платят вам за создание видеоклипов, вы можете починить фонтан. With all the money you get for the recording of the videoclips you should have enough to repair the fountains. Shame!

Мене зустріли не дружелюбно. Гіршого місця для екскурсії в Києві я не бачив ще. Радянські бідні, хамовиті люди похилого віку, з якими навіть посперечатися боїшся, бо ще вмруть через це перед тобою, таке враження складається. Не ходіть туди якщо не хочете зіпсувати собі настрій. Єдине на що можна подивитися там це на панно при вході, з великим круглим вікном яке його освітлює. P.s. фотографувати будь - що заборонено "суворо" 👎👎👎

UPD. Фотографувати тут можна, але за 3500 грн за годину) От і вся причина заборон, а не військовий стан. Мені соромно за вас не шановне керівництво бібліотеки ! Каталог доволі великий, але все враження псують деякі працівники і совкові правила. Дуже здивувала потреба брати дозвіл на власний ноутбук. Охорона груба, працівники в повний голос розмовляють в читальному залі. Чомусь заборонено фотографувати інтерʼєр, хоча це по суті єдина перлина місця. Загалом керівництво і працівники не зацікавлені в нових читачах, їм байдуже буде хтось ходити чи ні. Скоріше вони проти щоб хтось приходив. Це сумно, бо порівнюючи з бібліотеками Європи, ми програємо однозначно(

Персонал непривітний, радянської закалки.Коли заходиш в приміщення, переміщуєшся в СРСР(настільки старий ремонт).Фотографувати можна тільки за гроші.Щоб отримати книжку в руки,а не подивитись на звичайні каталоги потрібно пройти 9 кіл пекла(щоб бодай оком глянути на карти потрібно пройти ті самі 9 кіл пекла).Місце яке точно не варте уваги

Зайшла написати своє враження про це жахливе місце, а точніше його неадекватних працівників , але люди вже все детально описали. Якщо турбуєтеся про свій психологічний стан, то сюди краще не заходити, змішають з брудом. Єдина світла людина - дідусь в гардеробній

Внешний вид здание крайне интересен. До вести до ума фонтаны и территорию вокруг. Будет все супер.

Bellissima e suggestiva libreria. Sembra di essere in un film

Чи хочете ви поринути з головою в атмосферу соціалізму і комунізму в 2024 році в серці столиці?-вам в Національну бібліотеку ім.Вернадського На вході вам перекриє дорогу сторож зі словами "чого сюди прийшли, це не музей" Відповідальні рецепціоністки в страху, що в них вкрадуть ручку промоніторять всі сторінки вашого паспорту, разом з номером квартири, єдине що не знімуть відбитки пальців. Третій етап перевірки-сумки, боронь Боже мати дві😱 Якщо вам стало витримки це все пройти-не сподівайтесь на рівненькі, гарненькі полички рідкісних книг, та заохочення до читання-вас зустрінуть порожні читацькі зали і запах тотального занепаду. На виході йде рительна перевірка сумок, і вам ще прилетить за те, що ви прийшли з своєю книжкою, бо на це,виявляється, потрібно брати дозвіл. Виникає запитання-яка ціль утримання такого масштабного проекту за гроші платників податків, якшо бажання читати книжки після цього відпаде на довго.

Был тут на фотовыставке. Библиотека Вернадского - очень атмосферное и тихое место , хранящее в себе таинства дух времени и силу знаний! Рекомендую!

Мушу визнати, що я був захоплений монументальністю цієї будівлі. Зведений в характерний, притаманний радянській владі, стиль. Прогулюючись коридорами та залами бібліотеки - можна відчути ще запах старої радянської фурнітури, який підкреслюється практично ідентичним радянському вигляду персоналу. Попри це все - історія бібліотеки дійсно вражає. На жаль, в читацькій залі не наявні розетки для використання власних ноутів, а при вході ти маєш записуватися у одної людини, а виписуватися в іншої, що трохи нервує, звертаючи увагу на практику європейських бібліотек, де, окрім того, що вільний вхід кожному бажаючому, так і давно відсутня система записів, подібній тут(для ноутів до речі потрібно теж записуватися по-особливому). Окрема тема - графік роботи. Як студент, після пар мені залишається 2, а інколи і менше годин перед закриттям для роботи в нормальній атмосфері. Також, перед входом в читацький зал ви маєте здати речі та при цьому мати власну сумку для транспортування необхідного реманенту. Сумки перевіряють, до речі. В загальному: вигляд бібліотеки вражає. Думаю, що міри безпеки виправдовуються як мінімум тим, що це є національною бібліотекою та гігантським сховищем. Але деякі аспекти нервують.

Доброго ранку, ставлю я таку оцінку тільки через те, що охоронниця, яка дуже зневажливо до нас із сестрою звернулася, і почала казати про воєнний стан, просто із-за того, що ми сфотографувалися на фоні бібліотеці. Це відбулося 30.01.2024 о 10.20. Я вважаю, що якщо ти робиш фотку для рідних, це не заборонено.